Художник вклав золото у «Придумане місто»
журналістка
Не треба дивуватися, коли, роздивляючись виставку «Придумане місто» Сергія Міхновського у «Зеленій канапі», раптом упізнаєте серед зображень Латинську катедру, в якій замість однієї цілих дві вежі. Зрештою, їх стільки і мало б бути, якби у будівничих свого часу не скінчилися гроші.
Але художник не обмежує себе ні простором, ні часом. У його роботах співіснують будинки українські й німецькі, польські та італійські, ті, що відлунють реальними прототипами, і ті, які існують лише в уяві. А фантазувати Сергій Міхновський любить. Не дивно ж, бо художник!
«Мабуть, у цій виставці я проявив себе ще і як архітектор, – у розмові з «Львівською газетою» сміється автор – Бо маю архітектурну освіту, а крім того, деякий час працював в управлінні охорони архітектурного середовища, знаю, як воно могло б бути. А якщо серйозно, то люди часто говорять «золота спадщина», не замислюючись, що за цими словами. Я провів власний експеримент – спробував дуже буквально зробити спадщину золотою. Придумати золоте місто із дещо ностальгійним і чуттєвим золотим комфортом».
Із золотом у Сергія Міхновського давні стосунки, ще відколи 1999 року готував твори до виставки «Золоті гори». Відтоді листкове золото у його творах присутнє постійно. Один із перших українців, представлених на аукціоні «Сотбіс» (2007), художник водночас не запишався, а продовжував працювати А відтак здобув авторитет митця, який, попри своїх близько двох десятків персональних виставок, щораз інший, але завжди впізнаваний і цікавий.
Скажімо, цього разу Сергій Міхновський вводить до експозиції меморіальні речі, що належать його родині. І теж розписує їх золотом, бо золоте місто і наповнення потребує органічного, золотого. Старовинного годинника, що перейшов до художника від діда, пережив операцію «Вісла», Сергій Міхновський кілька разів ремонтував, і тепер він в інших шатах продовжує відлічувати хвилини, давні ваги від тестя, ліхтар від невістки, кавомолка від бабці тощо. «Я хотів подивитися, як працює золото на металі, тканині, склі, інших матеріалах, – каже художник. – Але для мене було ще більш важливо, щоб ці речі принесли в простір золотого міста те, що приносять у наше життя, – тепло і спокій».
Як розповіла куратор галереї Олеся Домарадзька, Сергій завжди дуже ретельно готується до своїх проектів, продумує концепцію, углиб і вшир копає тему. У «Придуманому місті» перше, що впадає в око, – що урбаністику автор не просто любить, він себе без неї не уявляє.
Виставка є третьою персональною для автора в «Зеленій канапі» і, з огляду на зацікавленням глядачів автором, триватиме довше, ніж тут заведено – цілих чотири тижні. Цікаво також те, що Сергій Міхновський не розслабляється, а живе вже наступною ідеєю. А це буде, як зізнався «Львівській газеті», концептуальний проект, цілком не схожий на ті, що ми бачили раніше.
Фото Ярини Коваль