Живопис з аквалангом. Розмова з Роксоланою Угринюк, художницею
Живопис з аквалангом. Розмова з Роксоланою Угринюк, художницею
Це доволі незвичайне та незрозуміле для більшості хобі стало для молодої художниці тим заняттям, без якого вона своє творче існування вже й не дуже уявляє. Принаймні поки що. Активна поборниця пленерного мистецтва, яка має у своїй творчій біографії доволі довгий перелік участі у розмаїтих виставках та кілька персональних, Роксолана Угринюк розповіла, як це — творити мистецтво з аквалангом.
— Як Вам в голову прийшла ідея малювати під водою?
— Це сталося, як це часто буває в житті, випадково. Почула, що під водою це можна робити. Ідея не моя — вона належить французькому досліднику й художнику Андре Лабану, який плавав з легендарним Жаком Кусто. Саме Лабан першим почав малювати під водою. Але у першопрохідців завжди є наступники. Киянин Володимир Абрам вирішив розвинути цю ідею і заснував школу підводного малювання «Катран». Якщо не малювати під водою самому, то принаймні побачити, що може вийти в інших, стало можливо і в Україні.
— Коли Ви почали цим займатися?
— 2012 року. Саме тоді я разом з іншими ентузіастами школи «Катран» уперше приїхала в Крим, щоб не просто опанувати дайвінг, а з його допомогою творити живопис.
— Що відчуваєте, коли малюєте під водою?
— Занурення дає можливість зовсім по-іншому сприйняти середовище. З одного боку, це середовище дуже чуже, а з іншого — дуже цікаве. Тому неможливо залишитися байдужим. Цікаво, що, коли малюєш під водою, предмети, які тебе оточують, виглядають цілком по-іншому, ніж на суші. А відбувається це через те, що вода значно густіша, ніж повітря. Спотворюється колір, тональні співвідношення. Поки малюєш, бачиш одне зображення, а коли виринаєш на поверхню, цілком інше. І ніби зовсім інша робота виходить. Відповідно, коли малюєш під водою, ці «кольорові» мімікрії треба враховувати. Приміром, коли я малювала на глибині дев’ять метрів, то червоний колір виглядав, як коричневий, жовтий, як зелений, а синій ставав на тональність темніший. Підводний світ шалено цікавий. І коли ти передаєш його через своє художнє бачення, це неймовірно!
— Але як стається так, що фарба не розтікається і не змивається водою?
— Бо малюю олійними фарбами. Оскільки їх зроблено з в’язкої речовини — олії, тому й не течуть. Іноді буває, що фарба у вигляді багатьох крапельок, наче із фільму про космос, починає літати, а за нею починають полювати рибки. І ти, зі свого боку, прирікаєш їхнє полювання на невдачу, оскільки фарба для них шкідлива. Чомусь у такому разі мені завжди стає весело.
— Маєте однодумців?
— Як мінімум це — наша команда дайвінг-клубу «Катран». Любимо ми цю справу й нема на то ради. Хочемо, щоб нас ставало більше. Тобто, якщо говорити про однодумців, то насамперед це — наші художники, які вже отримали сертифікати Underwater Painting Diver.
— Що Ви малюєте під водою?
— Головне завдання, коли ти на глибині, знайти композицію. Якщо нема композиції, якою б твоя робота не була, вона не буде завершеною. Будь-де ця композиція відіграє найважливішу роль. Потрібно показати просторовість, глибину, те, що перед тобою немає горизонту, а є тільки велика, безмежна товща води. А щодо риб, то вони — те, що доповнює композицію цікавими деталями, оживляє твори. Я малювала риб на кількох своїх роботах, і вони дуже добре доповнили сюжет.
— Чи має значення для художника, який малює під водою, напарник?
— У підводному живописі без напарника — ніяк, тому що це та людина, якій повністю довіряєш власне життя. Річ у тому, що коли малюєш, то всю увагу зосереджуєш на створенні нової роботи, на передаванні того враження, яке сам отримуєш. А напарник у цей час повинен максимально слідкувати за твоїми показниками манометра, кількістю повітря, твоїм загальним станом. Було таке, що мій напарник просто ділився зі мною повітрям, бо мені чомусь вдавалося видихувати кисень з мого балона значно швидше, ніж це робив він. Є ще й інший, не менш важливий нюанс підводного живопису. На глибині фарба миттєво береться до будь-якої поверхні, що є гладенькою. Тобто якщо це окуляри, і ти до них торкнешся руками, якими малював, то фізично не будеш бачити після цього крізь ці окуляри. Тобто малюєш, але нічого не торкаєшся, і тільки потім, знявши хірургічні рукавиці, береш роботу й піднімаєш її на поверхню.
Розмовляв Гнат Домарадзький