Анонс
Художники
Виставки
Архів подій
Відео
Публікації в пресі
Наша Крамниця
Головна » Публікації в пресі

Живопис з аквалангом. Розмова з Роксоланою Угринюк, художницею

Живопис з аквалангом. Розмова з Роксоланою Угринюк, художницею
Неділя, 06 Грудня 2015, 12:43

Живопис з аквалангом. Розмова з Роксоланою Угринюк, художницею

Автора

фото: Автора
Уродженка Івано-Франківщини, яка цього року стала випускницею відділу дизайну архітектурного середовища Львівського коледжу декоративного та прикладного мистецтва імені Івана Труша, двадцятилітня Роксолана Угринюк два роки тому захопилася створенням живопису під водою

Це доволі незвичайне та незрозуміле для більшості хобі стало для молодої художниці тим заняттям, без якого вона своє творче існування вже й не дуже уявляє. Принаймні поки що. Активна поборниця пленерного мистецтва, яка  має  у своїй творчій біографії доволі довгий перелік участі у розмаїтих виставках та кілька персональних, Роксолана Угринюк розповіла, як це — творити мистецтво з аквалангом.

— Як Вам в голову прийшла ідея малювати під водою?

— Це сталося, як це часто буває в житті, випадково. Почула, що під водою це можна робити. Ідея не моя — вона належить французькому досліднику й художнику Андре Лабану, який плавав з легендарним Жаком Кусто. Саме Лабан першим почав малювати під водою. Але у першопрохідців завжди є наступники. Киянин Володимир Абрам вирішив розвинути цю ідею і заснував школу підводного малювання «Катран». Якщо не малювати під водою самому, то принаймні побачити, що може вийти в інших, стало можливо і в Україні.

— Коли Ви почали цим займатися?

— 2012 року. Саме тоді я разом з іншими ентузіастами школи «Катран» уперше приїхала в Крим, щоб не просто опанувати дайвінг, а з його допомогою творити живопис.

— Що відчуваєте, коли малюєте під водою?

— Занурення дає можливість зовсім по-іншому сприйняти середовище. З одного боку, це середовище дуже чуже, а з іншого — дуже цікаве. Тому неможливо залишитися байдужим. Цікаво, що, коли малюєш під водою,  предмети, які тебе оточують, виглядають цілком по-іншому, ніж на суші. А  відбувається це через те, що вода значно густіша, ніж повітря. Спотворюється колір, тональні співвідношення. Поки малюєш, бачиш одне зображення, а коли виринаєш на поверхню, цілком інше. І ніби зовсім інша робота виходить. Відповідно, коли малюєш під водою, ці «кольорові» мімікрії  треба враховувати. Приміром, коли я малювала на глибині дев’ять метрів, то червоний колір виглядав, як коричневий, жовтий, як зелений, а синій ставав на тональність темніший. Підводний світ шалено цікавий. І коли ти передаєш його через своє художнє бачення, це неймовірно!

— Але як стається так, що фарба не розтікається і не змивається водою?

— Бо малюю олійними фарбами. Оскільки їх зроблено з в’язкої речовини —  олії, тому й не течуть. Іноді буває, що фарба у вигляді багатьох крапельок, наче із фільму про космос, починає  літати, а за нею починають полювати рибки. І ти, зі свого боку, прирікаєш їхнє полювання на невдачу, оскільки фарба для них шкідлива. Чомусь у такому разі мені завжди стає весело.

— Маєте однодумців?

— Як мінімум це — наша команда дайвінг-клубу «Катран». Любимо ми цю справу й нема на то ради. Хочемо, щоб нас ставало більше. Тобто, якщо говорити про однодумців, то насамперед це — наші художники, які вже отримали сертифікати Underwater Painting Diver.

 

— Що Ви малюєте під водою?

— Головне завдання, коли ти на глибині, знайти композицію. Якщо нема композиції, якою б твоя робота не була, вона не буде завершеною. Будь-де ця композиція  відіграє найважливішу роль. Потрібно показати просторовість, глибину, те, що перед тобою немає горизонту, а є тільки велика, безмежна товща води. А щодо риб, то вони — те, що доповнює композицію цікавими деталями, оживляє твори. Я малювала риб на кількох своїх роботах, і вони дуже добре доповнили сюжет.

— Чи має значення для художника, який малює під водою, напарник?

— У підводному живописі без напарника — ніяк, тому що це та людина, якій повністю довіряєш власне життя. Річ у тому, що коли малюєш, то всю увагу зосереджуєш на створенні нової роботи, на передаванні того враження, яке сам отримуєш. А напарник у цей час повинен максимально слідкувати за твоїми показниками манометра, кількістю повітря, твоїм загальним станом. Було таке, що мій напарник просто ділився зі мною повітрям, бо мені чомусь вдавалося видихувати кисень з мого балона значно швидше, ніж це робив він. Є ще й інший, не менш важливий нюанс підводного живопису. На глибині фарба миттєво береться до будь-якої поверхні, що є гладенькою. Тобто якщо це окуляри, і ти до них торкнешся руками, якими малював, то фізично не будеш бачити після цього крізь ці окуляри. Тобто малюєш, але нічого не торкаєшся, і тільки потім, знявши хірургічні рукавиці, береш роботу й піднімаєш її на поверхню.

Розмовляв Гнат Домарадзький

Андре Лабан

ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА