Анонс
Художники
Виставки
Архів подій
Відео
Публікації в пресі
Наша Крамниця
Головна » Виставки

Ганна Друль та Ірина Марко: «Сад». Виставка кераміки. 24.02 – 15.03.2015

Ганна Друль та Ірина Марко: «Сад». Виставка кераміки. 24.02 – 15.03.2015

У пошуках відповіді…

«Коло кожної хати, неначе коло палацу, росте великий сад, тут побачиш плодові дерева, які лише в цій країні прижилися: сила-силенна шовковиці білолистої та червонолистої…, горіхів, винограду… А на доглянутих огіркових грядках… висівають крокус, руту і гвоздику усіляких барв», – описував свої враження від подорожі Україною в середині ХVІІ ст. архідиякон, мандрівник, письменник Павло Алепський, зауважуючи певну знаковість саду в українському житті.

Мав рацію, бо «САД» в Україні – це набагато більше і ширше, ніж загосподарьована під плодово-ягідні культури територія. Адже український сад – не тільки спосіб забезпечити собі смачну зиму, це символ неперервності традиції, це один з ключових архетипів національної міфології, це світоглядний універсум. Щоби бодай пунктиром уявити поетично-символічно-метафорично-філософський діапазон українського саду, вистачить згадати Сковороду з його «Садом божественних пісень», Шевченка з його «Садком вишневим коло хати» і Ліну Костенко з її «Садом нетанучих скульптур».

Нині маємо керамічний сад від Ганни Друль та Ірини Марко, сповнений символічно-абстрактних рослин\плодів та підступних спокусниць – територія підсумків і сподівань.

Бо: «Сад не ліс, що виростили, то маємо», – жартують\констатують авторки. Їм, як і всім нам оце вже другий рік постійного стресу, потрібні орієнтири і відповіді, яке це все (мистецтво/життя) має тепер бути і для чого це все? Художники – інтуїти, вони не завжди можуть пояснити, але здатні відчути.

Історик мистецтва Наталія Космолінська

Фото Тарас Гіпп

Ірина Марко останнім часом ліпить великі порожні форми, такі собі «шкаралупки». «Це мій ментальний сад, – пояснює. – З дитинства я це відчувала – причини і наслідки, як ми мислимо, що ми робимо? І в такому віці концентрація наших думок і дій – це сад того, що ми створили «в тонкому плані». У мене на виставці є все, від насіннячка до пророслої квітки і вже віджилої, сухої «коробочки». Але не в лоб, не ілюстративно. Я люблю предметність, але зараз вона зникає. Мені дуже хочеться робити якісь абстрактні речі, які б суто формою, лінією, настроєм…  виводили б людину до вищого Я, до себе, до глибших роздумів. Я довго думала: чому у мене тепер так багато порожнин? Чи я зображаю нашу теперішню спустошеність? Чи це те порожнє, котре може наповнити новим? Бо порожнеча форми (коли насіння висипалося) – це завжди початок нового. Я так і не знайшла відповіді, що це?».

Ганна Друль: «Виставка саме про це: про амбівалентність, двоякість. Ірина ще не знайшла відповіді, і я не знайшла. Зараз такий час – подвійний, мусиш жити і працювати, ніби нічого не сталося, але весь час переживаєш, і всі ці емоції та думки накладаються. І виставки в такий час: думаєш, наскільки вони доцільні? Чи варто, чи не варто? Я теж не можу пояснити, чому я зараз знову повернулась саме до цього символу – сирени. Десять років тому, в Центрі польської скульптури в Ороньску, де я була на стипендії, також ліпила сирен. То був величезний старий маєток, інших скульпторів на той момент не було, і я почувалася якоюсь дуже одинокою у величезному старому саду. Це навіяло якісь роздуми, тривогу, асоціації саме з сиренами. Але поза тривогою, сирена – це щось містичне і таємниче, ідеальна красуня-спокусниця, яка несе… смерть. Хоча зараз інша ситуація, але якісь відчуття перегукуються. Я особисто маю всередині тривогу. І знову виникає той самий образ. Тільки тоді сирена була звичайна – класичний містично-казковий образ, а тепер вона в масці… І оце відчуття, що ти не знаєш, що за цією маскою, і лякає, і заворожує одночасно… Оця невідомість, непевність, неоднозначність…»

БІОГРАФІЇ ХУДОЖНИЦЬ:

Ганна Друль

Закінчила Відділ художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша (1979); Відділ художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1984, нині – Львівська національна академія мистецтв).

Працює у власній майстерні.

Член Національної спілки художників України (з 1993).

З 1984 року постійна учасниця регіональних, республіканських, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, з них 6 персональних.

Участь у симпозіумах кераміки: Міжнародний симпозіум кераміки (Седнів, Польща, 1989), Міжнародний симпозіум кераміки (Дзінтарі, Латвія, 1990), Міжнародний симпозіум кераміки (Болєславець, Польща, 1998), ІІІ Всеукраїнський симпозіум монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне, Україна, 1999, ГРАН-ПРІ), Міжнародний симпозіум кераміки (Краків, Польща, 2005), ІІ ІНТЕРСимпозіум кераміки в Опішному «2011: 11х11» (Опішне, Україна, 2011).

Твори зберігаються в музеях та приватних колекціях Львова (Україна), Мюнхена (Німеччина), Кракова та Вроцлава (Польща), Торонто (Канада), в тому числі й Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.

Ірина Марко

Закінчила Відділ художнього оформлення Донецького державного художнього училища (1986) та Відділ художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1993, нині – Львівська національна академія мистецтв).

З 1987 року почала експонувати роботи на виставках: «Львівська кераміка» (Львів, Україна, 1993–2011); «Львівські осінні салони» (Франкфурт, Німеччина, 1998); Виставка кераміки малих форм (Львів, Україна, 2001), Львівський осінній салон «Високий замок» (Львів, Україна, 2006), «Різдвяна» (Київ, Україна, 2006), «Мальовнича Україна» (Київ, Україна, 2006), «Жінки України – митці» (Київ, Україна, 2007), «Великодня» (Чернігів, Україна, 2007), ІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (Опішне, Україна, 2010, спеціальний диплом «За декоративність»); ІІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному» (Опішне, Україна, 2011, ІІІ премія).Салон  “Високий Замок” 2011 р. “Львівська кераміка” 2012 р.персональна виставка “Чайники , жінки, діти і квіти” галерея “Прімус”-  2012 р. проект “Ми сусіди” 2012 р.”Весняний салон у Львові” 2013 р. проект “Дарунки з Українською душею” 2013 р.”Константа” галерея “Ікон-Арт”- персональна виставка. 2013 р. Міжнародний сімпозіум в Оронську (Польща) 2013 р. “КерамПік” в Опішні. 2013 р. “Високий замок” 2014 р. персональна виставка у галереї “Арт-Світ” Чернівці 2014 р. в Оронську(Польща) 2014 р. “Високий Замок” Дипломант 2014 р.”Чайник ,як привіт для спілкування” Київ 2014 р.”Фієрія вогню” Київ.

З 2012 член спілки художників України.

Працювала у творчій майстерні Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики. Нині творить у власній майстерні.

Твори зберігаються у провідних музеях України, а також приватних колекціях України, США, Європи, Японії.