Анонс
Художники
Виставки
Архів подій
Відео
Публікації в пресі
Наша Крамниця
Головна » Публікації в пресі

«БІО БУНТ» Валеріса або «Графічний Ґолем»

23 вересня в галереї «Зелена канапа» відбулося відкриття виставки графіки «БІО БУНТ» Валерія Губєніна (більш відомого як Валеріс). Відкриття було велелюдним, адже безпосередність стрит-арту привернула увагу публіки вже дещо втомленої від показної манірної естетики. Як правило публіка любить епатаж – певну провокативність, гротеск. «БІО БУНТ» Валеріса став приємним сюрпризом для львів’ян та гостей міста.

Естетика психологізму “Повелителя мух”, Гойї та його «Сон розуму, що породжує чудовиськ» – це те, чим епатує нас Валеріс в сучасності. Його «БІО БУНТ» являє нам пост-апокаліптичну картину світу та його дійсності після колапсу – техногенної катастрофи людства. Велеріс піднімає тему не лише катастрофи в природі, але й тему засміченості людських думок. Всеохопна токсикація розуму, свідомості, душі, серця. В погоні за благами цивілізації все чого лиш прагнула людина в кінцевому результаті завдає більше шкоди, аніж користі. Знову постає актуальним: «Ціль оправдовує засоби», а засоби бувають різні – «атом», генні експерименти… І, здавалося б, що все то на благо людства, а, проте, має свої «побічні» ефекти-дії…
Фройдівське «воно», його поняття широко обігрується у графіці Валеріса. Темна сторона людської підсвідомості з її перверсійністю широко варіюється в численних графічних «листах» Валеріса. Сюрреалістичний експресіонізм – саме так можна окреслити манеру графіки Валеріса. Проте він зодягнений в алюзії на стрит-арт та спрей-арт, користається з їхньої «естетики», розкриває актуальну сюжетність. Графіка Валеріса просто-таки «верещить» цим актуалізмом.
У своїй графіці Валеріс не намагається сподобатися глядачу, піймати його на гачок манірності та солодкавої естетики гламуру. Валеріс відмовляється і від дешевого епатажу. Його графіка прокладає свій унікальний шлях до нашої свідомості. Нехай його образи гранично гротескні та сатиричні, гіперболізовані до межі. Але хіба інакше вони б влучали в ціль, потрапляли б у саму суть тої чи іншої проблеми?
Монохром графіки Валеріса чітко розставляє пріоритети. Його мова гранично проста, а образи попри «мозаїчну» деталізацію – на диво цілісні, влучні та зрозумілі. І хоча вони висвітлені часто під кутом психоделічної темряви, граничної провокативності, проте дивним чином уникають вульгаризації.
Серйозні сюжети у графіці Валеріса часто подані гротескно й іронічно, з надтонким відчуттям розуміння насмішки без втрати тої ж серйозності. В цьому й полягає «БІО БУНТ» Валеріса. Дражливість доведена до нестерпної межі, трагедійність перетікає у комедію, надривність моменту – це ті миті, котрі вихоплює Валеріс у своїх графічних листах.
Також варто віддати належне сміливості галерейного експерименту «Зеленої канапи». Відкритість до нового, хоча часто й несподіваного і неординарного виявляється в перетворенні галерейного простору під концепцію виставки. Зображення темної сатурнальної постаті сповненої зірок чи вибухів на стіні галереї вдало апелює до трафаретки стрит-арту, безпосередності його «посилу» до глядача.
«БІО БУНТ» Валеріса не спрямований на те, щоб сподобатися всім. Це далеко не той приклад мистецтва, що покликаний гедоністично тішити око. Перетворюючи вишуканість та елітарність класичного уявлення про графіку та естетику гротеску комікса, Валеріс апелює вже до іншої категорії елітарності – до вузького кола тої публіки, що відкрита до розуміння та стійкості до глибокого «БІО БУНТУ» мозку.
Іван Дудич, дослідник мистецтва, аспірант ЛНАМ,
науковий працівник ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького.