Анонс
Художники
Виставки
Архів подій
Відео
Публікації в пресі
Наша Крамниця
Головна » Публікації в пресі

Свято Покрови у «Зеленій канапі». (про виставку “Під Покровою” 14.10.4)

14 жовтня у галереї «Зелена канапа» відбулося відкриття колективної виставки «Під Покровою». Свої твори в техніці текстилю, скла, живопису на склі та кераміки представив увазі вибагливої львівської публіки творчий «квартет» Ярослави Ткачук, Наталі Гайдаш, Олени Савчук, Марини Галузи. Виставка вразила органічною цілісністю, попри еклектику технік та «імен». Всі твори потрактовані через призму декоративності, адже за основу взяті традиційні техніки для народного мистецтва, тож виставка сповнена етнічного українського колориту, духу автентики та традиції в новому сприйнятті, адаптації, прочитанні. Кожен із представлених творів, а мисткині об’єдналися аби показати краще з кращого із нового творчого доробку, сповнений довершеної гармонійної композиції, колористичної виваженості, ідейної глибини.
Текстиль Ярослави Ткачук сповнений авторських знахідок. У ньому мало залишилося від звичного та традиційного перебірного ручного ткання, а все більше від експерименту. Поєднання непоєднуваного – це художній текстиль Ярослави Ткачук, що включає поліфонію численних додаткових елементів, вкраплень інших матеріалів та технік. Іноді доволі несподіваних, як-от метал (декоративні бляшки мідних пластин), яким витворена деталізація антропоморфної фігуративності. Також ручне перебірне ткання часто поєднане з технікою валяння з вовни, гачкування, вишивкою стіжком гладі, гаптуванням, вплітанням структурованих ниток. Все це творить багату основу для відтворення етнічних мотивів, тематики фольклору, що є невичерпними джерелами для творчої інспірації. Образи Покрови, козака Мамая, сестер, чаклунки, лірника сповнені особливого магнетизму етно-автентики в авторському прочитанні, що зберігають дух традиції через призму пошуку несподіваних аспектів, нових рис образності. Творам Ярослави Ткачук притаманний лаконізм композиції. Локальні композиційні площини, на декоративний манер, розкриваються ритмікою орнаментики, часто витіюватою, мов текстильний рапорт вибійки. Іноді її варіативність та глибина сягають мало не живописної виразності. Зокрема це досягається і згаданим мульти-технологізмом та віртуозним вкрапленням у загальну канву твору спокійного колориту одного-двох яскравих кольорів, наприклад золотої вохри, оранжевої теракоти, кармінної червіні чи ультрамарину. Технологічна структурованість ткання теж максимально використана як виражальний засіб. Кожен фрагмент творів продуманий, далеко не випадковий, самоцінний врешті-решт.
Контрастом до художнього текстилю, а в той же час і взаємодоповненням є живопис на склі Олени Савчук, що є також глибоко традиційним мистецтвом для нашого регіону. Технологічний базис та натхнення цей вид мистецтва черпає з народної ікони на склі, що набуло широкого поширення та особливого відродження останнім часом. Твори Олени Савчук яскраві та впізнавані. У них чітка зрозуміла, правильна композиція, що звертається до здобутків кубізму. Особливо це стосується стилізації зображення, виявлення характеру лінією та локальним кольором. Максимально простими і доступними засобами досягається і максимальна художня виразність, що чіткою структурованістю межує з канонічним аскетизмом. Мотиви які розкриває перед глядачем Олена Савчук – це також фольклор, образи дівчат, що плетуть вінки, співають, ворожать, бабусі, яка випікає святкових хліб. Всі ці образи – це варіативність жінки-українки, жінки-Берегині, круговерть її буття – земної божественності.
Невід’ємними елементами виставки стали твори Наталі Гайдаш. Її інсталяційна пластика та свічники зі скла в техніці вітражу тіффані апелюють до мотиву традиційного свічника-трійці, що був глибоко обрядовим, оберегом дому, храму, общини. Проте вносить мисткиня і сучасну варіацію герба України поруч з традиційним зображенням Богородиці з дитятком. Особливої атмосфери сповнюють її твори рухомі елементи, як-от дзвіночки. Мистецтво Наталі Гайдаш дивним, ба, навіть дивовижним чином балансує на межі ужитковості та твору, як витвору-артефакту. І в цьому її неповторність та унікальність. «Нематеріальність» скла, як структури перетворює його мало не в категорію сакральності.
Кераміка Марини Галузи вдало поєднує традицію та новітній дизайн. Її мотивність відображає орнаментику писанок та кераміку трипільської культури. Поруч із локальним кольором маси шлікеру-шамоту-глини яскравим проблиском з’являється люмінесцентний лимонно-салатовий, що додає особливої паралелі із сучасністю. Лінійні орнаментальні мотиви перетворюються в хитросплетіння текстуалізації мікросхем технічної сучасності. Такі паралелі особливо актуальні, вони сприймаються свіжо, відкривають новий погляд на старовину та традицію актуалізуючи її. Образи Берегині-Мокоші, дерев та колосся на вазах, свічниках, декоративній скульптурі сприймаються картинно, відкриті до прочитання. Ужиткові предмети перетворюються на самоцінні речі, що вражають довершеністю форми, яка прямує до самоцілі формалізму-абстрактності.
Колективна виставка Ярослави Ткачук, Наталі Гайдаш, Олени Савчук та Марини Галузи «Під Покровою» у галереї «Зелена канапа» це своєрідне дзеркало українського світогляду, віддзеркалення душі свята Покрови, її суті. Тож вона не лише милує та тішить око, але й популяризує українські традиції, сповнитись духом яких, ласкаво просимо до галереї «Зелена канапа».

Іван Дудич, дослідник мистецтва, аспірант ЛНАМ,
науковий працівник ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького